Саме це – головна мета вищої освіти, вважає ректор Одеського національного університету імені І. Мечникова Валентин Сминтина
Валентин СМИНТИНА (1948 р. н.). Закінчив Одеський національний університет ім. І. Мечникова. Доктор фізико-математичних наук, професор. В університеті – з 1966 p., пройшов трудовий творчий шлях від студента до професора. Від липня 1995 р. – ректор. Заслужений діяч науки і техніки України. Член відбірної комісії «Євросенсор», член бюро європейської програми «NEXUS», член Всесвітньої та Європейської асоціації ректорів. Лауреат Міжнародного відкритого рейтинґу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна». За особистий внесок в інтелектуальний розвиток сучасного суспільства відзначений міжнародною нагородою імені Сократа, а на початку нинішнього року – медаллю «Ділова людина України»
Ректором Одеського національного університету ім. І. Мечникова він став у важкі для альма-матер часи. То було серйозне випробування на стійкість і професіоналізм. І Валентин Сминтина та його однодумці блискуче витримали іспит і започаткували новий етап в історії цієї кузні міцних і талановитих професіоналів для економіки та науки української держави. Тому досвід одеситів, про який кореспондентові журналу «Президент» розповідає заслужений діяч науки і техніки України, професор Валентин Сминтина, вартий того, щоб його опанували й застосували на освітянських теренах пошуку та вдосконалення інтелектуального потенціалу нашої неньки-України.
КЛЮЧ ДО УСПІХУ
— Валентине Андрійовичу, і сьогодні дехто подейкує, наче вища освіта втрачає свою престижність і необхідність для тих, хто працює в умовах ринку. Що зауважите з цього приводу?
— Стосовно престижності вищої освіти маю наголосити, що абсолютно не згодний із подібними твердженнями. Адже вона завжди мала високий попит у суспільстві з моменту її появи в історичному циклі розвитку цивілізації. Щоправда, траплялися періоди в минулому, коли її нищили, й недавні часи, коли намагалися підмінити так званими «швидкими грошима». Зокрема, на початку 90-х років XX ст. деякі молоді люди вважали, що успішний бізнес компенсує брак знань. Але пройшло лише кілька років, і вони зрозуміли хибність своїх думок. Так, ми живемо в постіндустріальному інформаційному суспільстві, де без глибоких знань та розуміння процесів суспільного буття бізнес приречений на банкрутство. Тому і успіху досягають ті, хто здобув висококласну престижну освіту і знайшов застосування своїм знанням у відповідній сфері діяльності.
ПРАЦЮЄ СИСТЕМА
— І саме тут їм на допомогу приходите Ви. Адже університет, який Ви очолюєте, займає особливу нішу в системі вищої освіти України. Як ви визначили б його особливості й завдання?
— Нашу альма-матер було створено 1(13) травня 1865 р. як перший на півдні Російської імперії класичний університет Сьогодні він продовжує справу надання якісної вищої освіти і становить розгалужену й розвинену систему навчальних підрозділів. Крім основного осередку в Одесі, працюють навчально-наукові центри у Миколаєві, Херсоні, Первомайську та Іллічівську. До того ж, ми започаткували навчально-наукові комплекси «школа-коледж-університет», які діють в Одесі, Білгороді-Дністровському, Південному, Іллічівську, Теплодарі. Унікальність цих структур у тому, що учні у двох останніх класах школи чи ліцею паралельно зі шкільною програмою опановують два університетські семестри. Вони працюють за системою «2+3» — два роки навчання в коледжі і три роки — в університеті. У цій системі вже сьогодні – понад 2,5 тис. студентів.
— А що від цього нововведення, крім клопоту, маєте ви, адміністрації міст і, нарешті, студенти?
— По-перше, діти отримали можливість здобувати вищу освіту, не виїжджаючи з дому й не витрачаючи коштів на поїздки. З іншого боку, місцева влада таким чином має змогу вирішувати економічні та кадрові проблеми. Адже відомо, що раніше 90% випусників ВНЗ намагалися з Одеси додому не повертатися. Нині ж у таких містах з’явилися вагомі передумови створення і збереження своєї інтелектуальної еліти. Адже п’ять років роботи за новою системою навчання змінили й демографічну ситуацію, і моральний клімат, сприяли появі нових молодіжних лідерів і нових ціннісних орієнтирів щодо престижності тієї чи іншої справи та поведінки. Тобто в підсумку маємо реальний позитивний вплив на економіку периферійних міст і територій.
ХТО ВОНИ, МЕНТОРИ?
— Утім, основою ОНУ був і досі залишається навчально-науковий комплекс в Одесі. Як сьогодні живе й діє «альма-матер»?
— Так, наш університет – найрозвиненіша в Одесі навчальна структура, великий науково-просвітницький центр, який задає тон у розвитку освіти, науки й культури. Це – понад 18 тис. студентів і майже 3,5 тис. співробітників. Така кількість людей, задіяних в одній установі, навіть у великому місті – як Одеса.
– Відомо, що успішність будь-якої справи визначають кадри. У вас це викладачі. Хто вони – ментори й натхненники майбутніх спеціалістів вищої кваліфікації?
— Освітній процес в університеті забезпечують три навчальні інститути, 10 факультетів, три навчально-наукові центри та один коледж. На 80 кафедрах працюють 154 професори та 759 кандидатів наук, які готують фахівців 33 спеціальностей за 21 напрямком підготовки бакалаврів, спеціалістів та маґістрів.
Крім того, наш університет готує викладачів для вищих навчальних закладів півдня України. В аспірантурі 548 осіб, які вдосконалюють фах за 85 спеціальностями. Це – оптимальний склад (п’ять років тому їх було менш ніж 300). Працюють вісім спеціалізованих рад, у яких захист дисертацій здійснюється за 32 спеціальностями. Щороку маємо до 30 нових кандидатів наук і від п’яти до 15 докторів. Переважна більшість із них поповнюють викладацький склад ОНУ. Маю зазначити, що з 1995 р. не звільнено жодного викладача. Навпаки, їх кількість зросла з приблизно 880 до 1262 на кінець 2001 р. Тобто в університеті створено майже 400 нових робочих місць…
КРИТЕРІЙ ІСТИНИ – ПРАКТИКА
— Але критерій істини – практика. Що, на Вашу думку, можна вважати наочним свідченням реального внеску вашого колективу в розвиток країни?
– Вважаю, що ми сумлінно і продуктивно виконуємо своє головне завдання – готуємо освітянські й наукові кадри для України. Якщо вести мову про вплив на її інтелектуальний потенціал, то важко переоцінити результати діяльності близько 130 тис. висококваліфікованих фахівців, які отримали дипломи нашого університету за роки його існування.
Маю зазначити, що університет намагається заробляти гроші, щоб не сидіти на шиї держави. І досягає успіхів. Ми, некомерційна структура, отримуємо дохід, що наближається до 38 млн. грн. На сьогодні 8-9 млн. – це державне фінансування, а 29-30 млн. заробляємо власними силами. Ці гроші – реальний внесок в економіку країни. Намагаємося витрачати їх з максимальним ефектом. Свідчення тому: останні п’ять років перебудовуємо університет. Введено до навчального процесу понад 15 тис. кв. м корисних площ.
Будуючи, не забуваємо про сучасні вимоги щодо комп’ютерного забезпечення навчального та наукового процесу. Якщо 1995 р. розумних машин було трохи більше ніж 200, то сьогодні їх понад 650. На більшості факультетів маємо по два комп’ютерні класи, а подекуди й чотири-п’ять. Також облаштували два лінгафонні класи з найсучаснішим обладнанням.
Уперше в Одесі створили комп’ютерний читальний зал із виходом в Інтернет, глобальної бібліотечної мережі провідних світових каталогів.
…І СЕРЙОЗНИЙ НАУКОВИЙ ПОШУК
— Класичний університет – це не тільки навчання студентів, а й серйозний науковий пошук. Які напрямки в дослідженнях забезпечують ваші вчені і що можна занести до їх активу?
— Так, ми маємо великий науково-дослідний комплекс, який складається з чотирьох інститутів, восьми центрів, 14 лабораторій та п’яти музеїв, що за підбором експонатів зараховані до числа кращих у світі. Там працюють 458 наукових співробітників, серед яких 19 докторів і 109 кандидатів наук. Утім, практично всіх викладачів також задіяно в науково-дослідній роботі, обсяг фінансування якої понад 2,5 млн. грн. на рік.
Значних успіхів досягнуто в дослідженнях напівпровідникових сенсорів для реєстрації неелектричних величин. Відзначив би і роботи щодо захисту екологічної чистоти навколишнього середовища. Як визнання внеску наших учених можна розцінити те, що на університет покладено наукове керівництво проектом TACIS, що стосується захисту озер Нижнього Дунаю (обсяг робіт – понад 2 млн. євро). А науковий пошук професорів Ігоря Зелінського, Євгена Черкеса та Олександра Ханонкіна 1996 р. був відзначений Державною премією України за праці в галузі прогнозування та реєстрації землетрусів.
До наукового пошуку залучаються і студенти. Їхню активність підтверджено нагородами різного ґатунку на українських та міжнародних конкурсах і олімпіадах. Останній приклад – найяскравіший за п’ятиріччя – перемога у Всесвітній математичній олімпіаді нашого студента Олександра Метеличенка, який випередив конкурентів з Оксфордського, Кембриджського, Паризького, Московського та інших всесвітньо відомих університетів і завоював ґран-прі.
— Тобто до науки залучаються і студенти. Але для пошуку – як повітря необхідний обмін думками. Як спілкуються ваші вчені з колегами?
— Щороку в університеті відбувається 10-15 конференцій різного рівня. З них до п’яти – міжнародні. Беруть участь наші вчені й у дискусіях за межами Одеси та України. Тільки за 2001 р. вони зробили майже 600 доповідей, з яких 250 – за кордоном. У різних виданнях з’явилося 3079 наукових публікацій. Для участі в конференціях за межі держави торік виїжджали 92 співробітники. А понад 70 студентів поповнювали свій досвід і знання в багатьох європейських університетах. Маю також зауважити, що в Одесі постійно зростає іноземний студентський контингент. Сьогодні це – понад 800 студентів-іноземців (у 1993-1994 рp. – 80-90)…
У рамках різноманітних наукових програм наші вчені щороку отримують понад $200 тис. для відповідних наукових досліджень, зокрема понад 20 тис. – за індивідуальними грантами. Причому не тільки на прикладні чи теоретичні досліди, а й на монографії та підручники. Зокрема, при виконанні спільної програми з університетом «Софія Антіполіс» (Ніцца, Франція) наші викладачі підготували й опублікували близько 10 навчальних посібників, що дало змогу значно поліпшити процес навчання. А до бібліотечного фонду після виконання таких проектів надійшло майже 10 тис. томів життєво потрібної навчальної літератури.
ТАЛАНТИ – ПОРУЧ
— Масштабні завдання й високий авторитет закладу вимагають пошуку контингенту, який відповідав би найприскіпливішим вимогам і був здатний опанувати найскладніші сучасні програми. Чи відпрацьований цей пошук в університеті?
— Сказати, що ми дуже зацікавлені в гідному поповненні нашої альма-матер, – дуже мало. Бо ми знаємо: треба активно діяти, щоб молоді талановиті люди пішли саме до нас. Цьому сприяє просвітницька й ознайомча робота щодо залучення молоді до ОНУ. Зокрема, на телебаченні співпрацюємо зі щомісячною програмою «У світі знань». Вона готується на базі кафедр та лабораторій і розповідає про таємниці природи в матерії, знайомить із проблемами сучасної науки, техніки та культури. Особливо популярними стали прямі телеефіри в режимі «запитання-відповідь» перед вступними іспитами.
Також у нашому «арсеналі» проведення наукових олімпіад серед школярів, різноманітних виставок пізнавального та виховного характеру. Зараз готуємо виставку, присвячену 70-річчю Одеської області, під час якої відбудеться спеціальна наукова конференція з економічних, політичних та культурних аспектів минулого й сьогодення.
Справжнім святом популярності став день народження університету з участю науково-освітянської еліти міста. Щоразу ми влаштовуємо День відкритих дверей, зокрема й для школярів нашої та сусідніх областей. Торік нашими гостями стали тисячі молодих людей та їхніх батьків.
Ще одна акція, що сприяє підвищенню нашого авторитету – Бал випускників. Торік він відбувся у Палаці спорту. Рейтингова комісія Одеси назвала його найкращим заходом року, а університет посів перше місце в рейтингу «Народне визнання»…
ТАКА ВИГІДНА ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ…
— І нарешті, які форми навчання ви пропонуєте студентам? Чи вигідно їм бути талановитими та працелюбними?
— Ми працюємо як класичний університет, маючи денну й заочну форми навчання. Маємо також інститут післядипломної освіти, факультет довузівської підготовки та підготовче відділення для іноземних громадян. Про навчально-наукові комплекси «школа-коледж-університет» я вже розповідав. Наша система навчання зберігає класичний діалог «викладач-студент», бо дієвішої системи освіти досі ніхто не запропонував. І цей діалог забезпечують наші високопрофесійні викладачі в усіх центрах. Ми постійно використовуємо кращих професорів з Одеси в наших периферійних навчально-наукових осередках…
Тепер щодо таланту і працелюбності. Упевнений, що жоден талант не реалізовує себе повною мірою без повсякденної систематичної праці. Це наочно підтверджує і наш досвід. Адже кращі студенти мають можливість удосконалюватись у кращих європейських університетах, спілкуватися з найталановитішими колегами та викладачами. А це означає, що перед ними з’являється реальна перспектива гармонійного та забезпеченого життя.
Зі свого боку ми всіляко підтримуємо обдаровану молодь. Щодо студентів я вже розповів. А от аспіранти протягом останніх трьох років мають додаткову оплату відряджень від двох до чотирьох тижнів для роботи в бібліотеках, участі в конференціях та симпозіумах. До того ж, допомагаємо видрукувати автореферат дисертації та статті в університетських виданнях, десять із яких відповідають вимогам Вищої атестаційної комісії. При необхідності фінансуємо захист в інших вищих навчальних закладах.
Утім, проза життя й реальні прагматичні завдання не заважають мені та більшості колег і студентів зберігати трепетне почуття шани й любові до нашої спільної альма-матер. І чим довше ми пам’ятатимемо, що університет – це джерело інтелекту, храм освіти й науки та святиня, зберігати і примножувати яку нам випала честь, – тим міцнішим і потужнішим він ставатиме, тим більше зростатиме інтелектуальна міць України, тим заможнішим буде її народ. Так має бути, бо ми того варті…
Підготував Віктор Єгоров
«Президент», 2002, № 9