Добігає завершення 2005 рік. Про те, яким він був, ми спілкуємось із ректором Одеського національного університету iм. І.І. Мечникова Валентином Андрійовичем Сминтиною.

– Валентине Андрійовичу, наближається до завершення черговий, на цей раз 2005 рік. Чи був він вдалим для університету?

– Цього року Одеський національний університет відсвяткував своє 140-річчя. Я вважаю, що до ювілейних років термін «невдалий» не можна застосовувати. Це був за всіма показниками дуже плідний рік. Кількість професорів та докторів наук значно виросла порівняно з минулим роком. За ці 12 місяців у нас з’явилося 7 професорів та ще 7 наших колег захистили докторські дисертації. Від своїх наставників вирішили не відставати і студенти, які відзначились на всесвітніх, європейських та всеукраїнських олімпіадах. Традиційно успішно виступили і спортсмени. Творчі колективи Одеського національного стали лауреатами багатьох змагань, а команда КВК «Нова Реальність» виборола перше місце в українській суперлізі. Взагалі до нового 2006 року Одеський національний університет підійшов у стані прекрасного освітянського здоров’я.

– Чи оцінює успіхи ОНУ держава?

– Так, у цьому році 29 співробітників університету були відзначені державними нагородами, ще 30 наших колег отримали відзнаки від Міністерства освіти. Свідченням високого статусу вузу є те, що у цьому році на наш вогник завітали високі особи: голова Верховної Ради України Володимир Литвин, міністр іноземних справ Борис Тарасюк, голова польського Сейму Влодзимеш Тимошевич та голова Ради Федерацій Російської Федерації Міронов

– Одеський університет завжди славився своєю видавничою діяльністю…

– До 140-річчя університету ми випустили два унікальних видання. Перше з них називається «Випускники ОНУ імені Мечникова», друге – «ОНУ імені Мечникова за роки незалежності», побачило світ друге видання чотиритомника «Професори Одеського (Новоросійського) університету». Ці видання – це шана пам’яті, розуміння необхідності збереження власної історії.

– Валентине Андрійовичу, чим для вас завжди був і є Новий рік?

– Це завжди сімейне, тихе i спокійне свято у колі сім’ї та найближчих родичів.

– А чи траплялися з Вами якісь екстремальні події саме у новорічну ніч?

– Через те, що я завжди святкував це свято у колі близьких, на щастя, нічого екстраординарного зі мною не траплялося. Вважаю, що це прекрасно, бо новорічна ніч – це особливий час. Це ніч, сповнена шани і поваги до рідних.

– Чи вірили Ви у дитинстві в існування Діда Мороза?

– Ви знаєте, це може здатися дивним, але Дід Мороз в мене ніколи ні з чим не асоціювався…

– Чи таке можливо?!

– Так, абсолютно! Справа в тому, що з раннього дитинства мої батьки дарували подарунки без всілякого маскування. Тому Дід Мороз для мене – це гарна казка.

– Якщо уявити собі світ тварин, то хто з них, на Вашу думку, краще б за всіх впорався із посадою ректора?

– Я б не став переносити людські відносини на звірів, це не правильно…

– Але ж ректор — це сильна людина, може, лев?

– А чому не дельфін? Справа тут не у фізичній силі, потрібен перш за все інтелект, певна сума знань, управлінський хист. У світі тварин таке не можливо, хоча і там є свої лідери.

– І наостанок, що Ви побажаєте студентам Одеського національного університету?

– Хай Новий рік принесе їм багато-багато кохання та оптимізму, здійснення найкращих бажань душі. Ну а спочатку – скласти сесію! Також хотілося б побажати кожному члену нашого колективу – студентам, співробітникам, викладачам – міцного здоров’я, щоб кожного завжди оточували люди, які мають добрі почуття. Бажаємо також успіхів у роботі. Ваші досягнення формують успіхі університету в цілому. Добра вам и всілякіх гараздів!

Ростислав Баклаженко

«Одеський університет», 2005, грудень