Ще один навчальний рік. Для когось останній, для когось – перший, але для всіх – повний нових вражень. Ким же є першокурсники в очах керівництва університету і чим стане ОНУ для молодих й амбітних? Відповідь на друге запитання вам доведеться шукати самотужки, а розібратись з першим нам допоміг ректор університету академік Валентин Андрійович Сминтина.
— Якщо подумки повернутись у стан першокурсника, чи пригадуються Вам ті очікування, які пов’язувались із вступом до університету?
— Особисто я про навчання в університеті мав уявлення скоріше фантастичне – узяте з усіляких науково-фантастичних творів. Дуже очікував на відвідування лабораторії, лекції. Дізнаватись про нове, пропонувати щось своє, планувати, розв’язувати, ставити проблеми та завдання, дискутувати з товаришами. Звичайно, про дискусії з викладачами спочатку й мови бути не могло, однак уже на другому курсі розмови з ними на наукові теми стали періодичними. Уже згодом моє зацікавлення вилилось в активну студентську роботу на кафедрі експериментальної фізики…
— Чи змінилось з того часу сприйняття Вами значення слова «студент»?
— З моменту створення системи класичних університетів зміст слова «студент» майже не змінюється і не залежить від кордонів, політичного устрою, економічної системи країни, в якій ці університети знаходяться. Адже мета студента завжди залишається сталою – накопичити багаж знань і вміти цим багажем скористатися.
— Чим, на Вашу думку, відрізняється першокурсник-2004 від свого попередника та наступника?
— Вірніше з історичної точки зору було б порівняти його з більш давніми попередниками. Безумовно, що, наприклад, студент зразка 1984 року відрізняється від нашого сучасника ідеологією, і політичною орієнтацію, і націленістю на знання. Я би сказав навіть, що останні десятиліття відзначаються більшою цілеспрямованістю студентів, навіть жадобою до отримання якісних знань. До речі, спостерігається підвищення рівня підготовки абітурієнтів, які вступають до університету. Відповідно покращується рівень наших студентів – якщо в 2001 році переможців і призерів Всеукраїнських олімпіад було 40, то в цьому році їх вдвічі більше – 82, є ще призери та переможці Всесвітніх та Європейських олімпіад та конкурсів. Це результат роботи нашого викладацького колективу, який зростає не тільки кількісно (за останні декілька років на 30%), але й якісно. Так, якщо у 1994 році у нас було 90 докторів наук, то зараз їх 168. Вдвічі зросла кількість кандидатів наук. Змінюється і віковий показник наших викладачів: якщо десять років тому середній вік кандидатів та докторів наук становив 53 роки, то тепер він значно нижчий.
— Валентине Андрійовичу, що би Ви побажали цьому першому курсу перед початком першого для них і перед’ювілейного для усього університету навчального року?
— Перш за все побажаю їм міцного здоров’я. Щоб під час перебування в університеті їх переповнювало відчуття щастя від здобутків і перемог, яких вони досягнуть протягом п’ятиліття. Хай вони будуть кращими за своїх попередників. Хай їхні екзаменаційні сесії не будуть легкими, але вдалими, і щоб під час іспитів почуттям гумору володіли не лише студенти, але й викладачі.
Бесіду вів В. Полторак
«Одеський університет», 2004, вересень